Громадське здоров’я (англ. Public health) – це “наука і мистецтво профілактики захворювань, продовження життя і зміцнення здоров’я за допомогою організованих зусиль і свідомого вибору суспільства, організацій державних та приватних, громад та окремих осіб” (1920, C.E.A. Winslow). Громадське здоров’я опікується загрозами для здоров’я населення. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, під поняттям “здоров’я” слід розуміти “стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів”. Громадське здоров’я включає в себе міждисциплінарні підходи епідеміології, біостатистики і медичних послуг, санітарного стану навколишнього середовища, здоров’я населення, охорони психічного здоров’я, економіки охорони здоров’я, державної політики, страхової медицини, медицини праці та інші важливі розділи.У центрі уваги громадського здоров’я є поліпшення здоров’я та якості життя шляхом профілактики і лікування захворювань та інших чинників, що впливають на фізичне і психічне здоров’я, через спостереження випадків і пропаганди здорового способу життя. Сучасна практика громадського здоров’я вимагає міждисциплінарної команди фахівців багатьох фахів.
Громадське здоров’я – це система наукових, політичних, економічних, медико-соціальних заходів, спрямованих на організацію зусиль суспільства, державних та недержавних інституцій, громад та окремих осіб щодо зміцнення здоров’я, профілактики захворювань, продовження активного і працездатного віку шляхом забезпечення умов, за яких люди можуть бути здоровими, а також заохочення до здорового способу життя.
Головним аспектом профілактики є запобігання виникненню патологічних станів (первинна профілактика). Однак профілактика включає в себе також раннє виявлення і лікування захворювання з метою припинення розвитку патологічного стану (вторинна профілактика) і ведення хворого з метою зменшення наслідків існуючого патологічного стану (третинна профілактика).
Здоров’я населення є однією з найбільших цінностей не тільки кожної окремої людини, але й суспільства в цілому, оскільки здорове суспільство є передумовою для соціально-економічного розвитку країни. Прийнявши своїм розпорядженням Концепцію розвитку системи громадського здоров’я Уряд передбачає створення оптимальних умов для збереження та зміцнення здоров’я населення, збільшення тривалості та покращення якості життя, попередження захворювань, продовження активного, працездатного віку та заохочення до здорового способу життя.
На виконання розпорядження КМУ Наказом МОЗ України № 604 від 18.09.2015 року утворено Державну установу "Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України", на виконання рішення десятої сесії Тернопільської обласної ради шостого скликання від 20.12.2018 року № 1315 "Про створення Тернопільського обласного центру громадського здоровя" створено Комунальне некомерційне підприємство “Тернопільський обласний центр громадського здоров’я” Тернопільської обласної ради шляхом реорганізації Інформаційно-аналітичного центру медичної статистики та Центру здоров’я.
Створення Центру є невідкладною складовою комплексної реформи системи охорони здоров’я та частиною імплементації Україною Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Глава 22).
Головною візією Центру є формування державної політики та умов, за яких люди живуть здоровіше, безпечніше та довше. Для досягнення цього бачення необхідно, щоб Центр забезпечував вивчення та аналіз поточних проблем здоров’я населення, одночасно досліджуючи та реагуючи на ризики, які виникають в Тернопільській області та на глобальному рівні.
Суть створення Центру громадського здоров’я – переорієнтуватися до політики зміцнення та збереження здоров’я населення і попередження захворювань.
Основні напрямки: виявлення захворювань на ранніх стадіях і вакцинація. 86% смертей в Україні зумовлені неінфекційними захворюваннями. На перших місцях – серцево-судинні, онкологія і травматизм. Якщо їх виявити на ранніх етапах, летального випадку можливо уникнути. Для цього необхідно організувати правильне інформування людей про те, як зберегти здоров’я, а також зміцнити «первинну ланку» – посилити зв’язок між лікарем і пацієнтом на первинній ланці.
Другий крок – забезпечення необхідного рівня охоплення вакцинацією. Для покращення ситуації потрібно правильно налагодити комунікацію із пацієнтами.
Основне завдання ЦГЗ — розвиток системи громадського здоров’я та формування стійкої системи епідеміологічного нагляду в області, а саме: попередження і контролю над інфекційними хворобами (ВІЛ/СНІД, туберкульоз, грип, поліомієліт, гепатити, інші), підвищення готовності до ризику спалахів високопатогенних хвороб; попередження та контролю за неінфекційними хворобами, пропагування здорового способу життя, визначення основних детермінант здоров’я та проблем в галузі охорони здоров’я; здійснення оцінки ризиків, лабораторних досліджень, прогнозування, матиме ресурси для реагування у випадку надзвичайних ситуацій, пов’язаних зі здоров’ям (наприклад, епідемія) тощо.
Метою створення центру є:
Головні напрямки роботи Центру громадського здоров’я по профілактиці інфекційних та неінфекційних захворювань
Гігієнічна підготовка населення в процесі загальноосвітнього та професійного навчання |
Професійно-гігієнічна підготовка населення цільового призначення |
Санітарно-просвітні заходи серед населення |
------контингенти------
|
-- контингенти --
|
----контингенти----
|
------місце проведення--------
|
------місце проведення--------
|
------місце проведення--------
|
------основні організаційні форми------
|
------основні організаційні форми-----
|
------основні організаційні форми------
|